5.2. Адміністрування податкового зобов´язання

Податковий менеджмент: Навчальний посібник

Автора: , , , | Год издания: 2008 | Издатель: Київ: Знання | Количество страниц: 525

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податковим зобов´язанням вважається зобов´язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку і в строки, визначені цим законом або іншими законами України. До податкових зобов´язань відносять податки, збори (обов´язкові платежі), указані в Законі "Про систему оподаткування", а також податкові фінансові санкції.

Основними цілями оперативного обліку податкових зобов´язань в органах податкової служби є:

1) контроль за своєчасною та повною сплатою податкових зобов´язань платників податків;

2) збір даних для аналізу й прогнозування податкових надходжень і податкової заборгованості;

3) збір даних про платежі конкретного платника для підвищення ефективності проведення податкових перевірок платника.

Порядок обліку платежів до бюджету в ДПІ регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПАУ від 18.07.2005 №276. Оперативний облік податків здійснюється працівниками відділу обліку і звітності державної податкової інспекції. Облік ведеться з використанням комп´ютерної системи, що забезпечує автоматичне виконання деяких операцій, а також зберігання інформації; програмне забезпечення для неї підлягає обов´язковому тестуванню в ДПАУ. Документи, на підставі яких вноситься інформація в цю систему, можна поділити на два види:

1) документи про нарахування, зменшення, списання, відстрочення або розстрочення сплати сум податкових зобов´язань;

2) документи про погашення податкових зобов´язань.

Процедура документообігу в державній податковій інспекції представлена на рис. 5.3 та 5.4.

Суми нарахованих і сплачених податків, фінансових санкцій відображаються в особових рахунках платників. На поточний рік органи податкової служби відкривають картки особових рахунків за окремими платниками і видами платежів. З лицьового боку картки відображаються умови стягнення платежу й дані про платника податків, зворотній бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (зокрема, суми нарахованого і сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит, суми податкового боргу, зайво сплачені суми). Залежно від умов надходження платежів використовуються чотири форми карток особових рахунків.

У картках особових рахунків платника відображаються такі платежі:

1) податкові зобов´язання й штрафні санкції, самостійно визначені платником;

2) податкові зобов´язання й штрафні санкції, нараховані органом державної податкової служби й погоджені платником;

3) пеня за порушення встановлених термінів погашення погодженого податкового зобов´язання;

4) відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов´язань;

5) непогашені суми векселя, виданого суб´єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах.

Не менш, ніж раз на квартал працівник відділу обліку й звітності проводить вибіркову перевірку правильності проведення облікових операцій за картками особових рахунків. На вимогу платника проводиться зіставлення стану розрахунків платника з бюджетами за податками за відповідний звітний період.

Із закінченням року після проведення всіх облікових операцій на 31 грудня за старим особовим рахунком підводять підсумки в автоматичному режимі. Якщо має місце податковий борг або зайво сплачені суми, ці суми переносяться в картку особового рахунку поточного року.

Рис. 5.6. Схема адміністративного оскарження

Підставою для ухвалення рішення про податковий компроміс є наявність у податковому органі таких фактів і доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до швидшого і/або повнішого погашення податкового зобов´язання порівняно з результатами, які можуть бути отримані у разі передання такої суперечки до суду. Податковий компроміс може бути запропонований працівником тільки податкового органу, а не митного й не пенсійного, і тільки щодо тих платежів, сплату яких контролює податковий орган.

Податковий орган може також прийняти рішення про розстрочення та відстрочення податкового зобов´язання.

Під розстроченням податкових зобов´язань розуміють надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов´язань без урахування сум пені на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту й нараховані на неї відсотки погашаються рівними частинами, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Відстрочення податкових зобов´язань — перенесення сплати основної суми податкових зобов´язань платника податків на умовах податкового кредиту без урахування сум пені, за якими основна сума податкових зобов´язань і нараховані на неї відсотки сплачуються рівними частинами, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов´язання, або одноразово в повному обсязі.

Відмінності відстрочення і розстрочення:

1) при розстроченні основна сума кредиту й нараховані на неї відсотки поділяються на рівні частини, а при відстроченні такий розподіл може бути або ні, тобто можливе одноразове погашення;

2) при розстроченні погашення обов´язково починається з періоду, наступного за періодом надання такого кредиту, а при відстроченні погашення починається з будь-якого наступного періоду. Тобто погашення може початися з другого, третього і т. д. періоду, наступного за періодом надання такого кредиту, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов´язання;

3) відстрочення зі сплатою суми податкових зобов´язань частинами обмежена 12 місяцями, а розстрочення — ні.

В обох випадках податковий кредит надається під відсотки, розмір яких становить 120 % річної дисконтної ставки НБУ, яка діє на перший день надання розстрочення (відстрочення) сплати податкового зобов´язання (день сплати попередньої частини розстроченого (відстроченого) податкового зобов´язання) або на день його (його частини) погашення (день ухвалення рішення про скасування розстрочення (відстрочення), залежно від того, яка з таких ставок є більшою, за кожний календарний день дії розстрочення (відстрочення). Сума нарахованих відсотків, не сплачених у строк, вважається сумою податкового боргу.

Платник податків розраховує суму відсотків на сплачене розстрочене (відстрочене) податкове зобов´язання або його частину самостійно й сплачує її одночасно зі сплатою відстроченої або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми.

Податковий борг відстроченню (розстроченню) не підлягає. Проте щороку в законі про державний бюджет на відповідний рік вводиться норма щодо заборони надання відстрочення за строками сплати податкової недоїмки (тобто боргу), що тільки заплутує платників.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов´язань платників податків" від 18.09.2001 № 378 для розстрочення (відстрочення) податкових зобов´язань платник податків звертається з письмовою заявою, у якій вказуються суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких він просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення).

Крім загального порядку відстрочення (розстрочення) податкових зобов´язань існує і спеціальна процедура для відстрочення сплати фіксованого сільськогосподарського податку у випадку виникнення форс-мажорних обставин, встановлена наказом ДПАУ "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби реструктуризації (відстрочки) сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку у випадку виникнення форс-мажорних обставин" від 28.09.2004 № 562.

Не надається розстрочення (відстрочення) у звичайному порядку щодо ввізного мита, акцизних зборів і ПДВ, які сплачуються при ввезенні товарів. Таке відстрочення надається шляхом подання платником векселів на суму таких платежів при ввезенні товарів у випадках, встановлених законодавством.