5.1. Поняття, склад, об´єкти та суб´єкти податкового адміністрування

Податковий менеджмент: Навчальний посібник

Автора: , , , | Год издания: 2008 | Издатель: Київ: Знання | Количество страниц: 525

У сучасній літературі немає одностайності у підходах до визначення поняття податкового адміністрування. Так, в одних джерелах під податковим адмініструванням розуміють основну функцію управління, що включає планування, організацію, керівництво, облік, контроль1, в інших — науку, яка формулює принципи ефективного управління податковою системою в певних соціально-економічних умовах і суспільно-політичних обставинах, оцінює податкову систему за певними теоретичними критеріями2. Однак за такої інтерпретації податкове адміністрування стає по суті ідентичним поняттю податкового менеджменту. Трапляється також визначення податкового (фіскального) адміністрування як державної політики — дій владних і управлінських структур, за допомогою яких наявні фінансові ресурси в певних пропорціях розподіляються через механізм оподаткування між приватним і публічним секторами економіки, між державою й населенням, а уряд за рахунок податків реалізує свої функції3. Таке широке розуміння адміністрування є також виправданим, однак трактуючи податкове адміністрування, доцільно акцентувати увагу на його специфічних рисах (особливостях), з огляду на які це поняття можна визначити так.

Адміністрування податкових зобов´язань — це процедура реалізації прав і обов´язків суб´єктів податкового права щодо узгодження й погашення податкових зобов´язань.

У межах податкового адміністрування здійснюються такі дії: взяття на облік, декларування податкових зобов´язань, визначення податкових зобов´язань органами контролю, зміна строків виконання податкових зобов´язань, повернення зайво сплачених податків, стягнення несплачених податків, застосування забезпечувальних заходів (податкова застава, податкова порука, адміністративний арешт активів), оскарження рішень органів контролю і т. п.

Об´єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов´язань платників податків.

Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов´язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Основним документом, який сьогодні регулює процес адміністрування податкових зобов´язань в Україні, є Закон №2181.

Суб´єктами адміністрування податків є:

1) платники податків, у тому числі ті, на яких покладено обов´язок утримувати податки (так звані податкові агенти);

2) органи контролю;

3) органи стягнення.

У випадку стягнення податкового боргу в процес включаються органи стягнення. До таких відносять податкові органи (тобто податкові органи крім контролю здійснюють і стягнення), а в деяких випадках і органи державної виконавчої служби. Слід зазначити, що митні органи й органи Пенсійного фонду України не мають статусу органів стягнення. Це означає, що за наявності податкового боргу вони не можуть самостійно виконати всі дії з його стягнення, а зобов´язані звертатися до податкових органів, наділених відповідними повноваженнями.

До суб´єктів податкового адміністрування можна віднести й судові органи, які розглядають суперечки між платниками й органами контролю.

Податкове адміністрування починається з узяття платників податків на облік податковими органами, що є обов´язковою процедурою, необхідною для здійснення контролю за платниками податків, реалізації податкового планування на державному рівні й регулювання податкової системи.

Облік платників податків — це сукупність заходів реєстраційного характеру, спрямованих на забезпечення ефективності здійснення податкового менеджменту на державному рівні. Можливо виділити такі його види:

1) залежно від об´єктів обліку: облік юридичних осіб, а також їхніх філій, представництв та інших відокремлених підрозділів; облік фізичних осіб; облік договорів про спільну діяльність і угод про розподіл продукції;

2) залежно від суб´єктів обліку: облік у податкових органах; облік у митних органах; облік в органах Пенсійного фонду України;

3) залежно від виду обліку: первинний облік, у ході якого платникові податків надається єдиний за всіма видами податків і зборів ідентифікаційний номер; вторинний облік, у процесі якого платникові податків надається, крім первинного, ідентифікаційний номер за окремим податком або збором (наприклад, за ПДВ); облік договорів, за якого на облік ставиться не конкретний платник (юридична або фізична особа), а договір: договір про спільну діяльність або угода про розподіл продукції (рис. 5.1).

Платником податків згідно з п. 1.1 Інструкції4 вважається юридична або фізична особа, на яку відповідно до законів України покладений обов´язок сплачувати податки і збори (обов´язкові платежі).

Спрощена система оподаткування є альтернативною системою, тому платниками єдиного податку стають виключно в добровільному порядку.

Реєстрації підлягають всі платники єдиного податку. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку й звітності може бути прийняте не частіше, ніж 1 раз на календарний рік.

Для переходу на спрощену систему суб´єкт подає заяву встановленої форми. Орган ДПС зобов´язаний протягом десяти робочих днів безкоштовно видати свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Відмова надається у випадках, коли особа з якихось причин не може бути платником єдиного податку, наприклад, не сплатила всі встановлені податки та збори, термін сплати яких настав на дату подачі заяви.

Свідоцтво видається суб´єкту малого підприємництва терміном на один календарний рік і є документом суворої звітності. У випадку, коли суб´єкт малого підприємництва бажає залишитися на спрощеній системі, він повинен подати заяву про це за 15 днів до початку наступного календарного року.

Якщо фізична особа — платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність із використанням найманої праці, то на кожну особу, що перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, платникові єдиного податку видається довідка про трудові відносини фізичної особи із платником єдиного податку.

Облік неприбуткових організацій здійснюється органами ДПС у Реєстрі неприбуткових організацій і установ, які відповідно до пункту 7.11 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку підприємств звільняються від сплати податку на прибуток.

При включенні неприбуткової організації або установи в базу Реєстру їй згідно з ідентифікаційним номером присвоюється відповідна ознака неприбуткової організації (установи).

Виключення неприбуткової організації або установи з Реєстру відбувається на підставі рішення органу державної податкової служби у випадку порушення неприбутковою організацією або установою норм цього закону і (або) інших законодавчих актів про неприбуткові організації. У випадку виключення організації або установи з Реєстру оригінал рішення про внесення її до Реєстру неприбуткових організацій і установ підлягає поверненню до органу державної податкової служби.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов´язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Найчастіше договір про спільну діяльність укладається у вигляді договору простого товариства. За цим договором сторони (учасники) беруть на себе зобов´язання об´єднати свої внески і спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Наприклад, три особи поєднують свої внески для будівлі нежитлового будинку з метою подальшої здачі його в оренду. При цьому одна особа вкладає гроші, друга — будівельні матеріали, а третя виконує роботи з будівництва цього будинку. Сторонами договору про спільну діяльність можуть виступати юридичні й фізичні особи.

Відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона — Україна доручає іншій стороні — інвестору на певний строк проведення пошуку, розвідки й видобутку корисних копалин на певній ділянці (ділянках) надр і ведення пов´язаних з угодою робіт, а інвестор зобов´язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з подальшою компенсацією витрат і одержанням плати (винагороди) у вигляді частини добутої продукції.

Зняття з податкового обліку угод про розподіл продукції й договорів про спільну діяльність здійснюється після закінчення терміну їх дії або після досягнення мети, для якої вони були укладені.