3.4. Прогнозування (планування) окремих податків і зборів

Податковий менеджмент: Навчальний посібник

Автора: , , , | Год издания: 2008 | Издатель: Київ: Знання | Количество страниц: 525

Обчислення бази оподаткування та прогнозування податкових надходжень здійснюють на підставі:

• основних напрямів економічного і соціального розвитку території;

• облікових даних про кількість платників за кожним видом доходів, суми нарахованих платежів з урахуванням пільг;

• чинних ставок справляння податків і обов´язкових платежів;

• нових законодавчих актів, що вводяться у плановому періоді;

• прогнозних розрахунків окремих підприємств, які є визначальними у надходженнях;

• розрахунків до доходів бюджету відповідного рівня;

• термінів здійснення платежів чи перехідних платежів;

• даних про надходження за звітний період та очікуваних до кінця періоду, про залишки податкової заборгованості і переплати.

При обрахунку бази оподаткування та прогнозуванні надходжень податку на прибуток підприємств враховують норми чинного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 25.05.97 № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, внесеними законами України станом на початок прогнозованого періоду, інших законодавчих актів та нормативних документів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів та Державної податкової адміністрації України, які вплинуть на надходження цього податку у прогнозованому періоді.

При розрахунку надходжень податку на прибуток, крім впливу змін законодавчих актів, необхідно також урахувати:

— суму пільг, яку згідно з чинним законодавством отримають платники податку на прибуток у плановому періоді;

— суму реструктуризованої заборгованості за податком на прибуток згідно з графіком погашення реструктуризованої податкової заборгованості з терміном погашення у плановому періоді;

— суму недоїмок і переплат;

— показник зростання прибуткових підприємств;

— збільшення індексу цін виробника;

— зростання обсягу промислової продукції;

— погашення заборгованості за податком на прибуток;

— відстрочення, термін дії яких закінчується у плановому періоді;

— тенденції підприємств до інвестування або накопичення капіталу;

— соціально-економічні наслідки збільшення або зменшення ставок податку.

Зменшення ставки податку, розширення груп основних фондів, які підлягають амортизації, підвищення норм амортизації мають позитивний вплив на фінансовий стан підприємств, зокрема на рівень їх ліквідності та якість фінансового планування. Водночас у короткостроковому періоді зазначені зміни призведуть до суттєвого скорочення бюджетних надходжень.

Скорочення ставки податку на прибуток з 30 до 25 або й до 20 % було б відчутним для розвиненої ринкової економіки, чутливої до щонайменших змін, але не для українських суб´єктів господарювання, які давно використовують різноманітні методи штучного роздування собівартості.

Аргументами на користь зниження ставки податку з прибутку може бути таке:

• Обчислення цього податку є складним, потребує суворого обліку витрат та їх перевірок, неможливість яких приводить податківців до висновку про необхідність встановлення жорстких вимог і дозволів на витрати, що є неприйнятним для підприємств.

• Обмежуючи прибуток, податкове стягнення перешкоджає здійсненню найнеобхідніших функцій господарювання: накопичувати капітал, розширювати залучення робітників, прискорювати виробничі обороти, збільшувати пропозиції товарів і послуг. Це змушує підприємства приховувати обсяги виробництва, занижувати обсяг дійсного фонду зарплати, гальмувати оновлення техніки і обладнання.

• Податкове навантаження на прибуток є найнерівномірнішим серед усіх інших податкових стягнень: у деяких секторах його взагалі не сплачують, в окремих — у фіксованих абсолютних сумах, а близько половини промислових підприємств та третина комерційних і фінансових структур не сплачують його через свою неприбутковість.

Власники підприємств, сплачуючи цей податок, зменшують власні доходи, тому для них він є неприйнятним.

Крім того, ще одним фактором, який стримуватиме розширення підприємницької діяльності, й, відповідно, зростання надходжень до бюджету, є відсутність в Україні структурних реформ, що консервує низьку ефективність національної економіки. Рентабельність економічної діяльності в країні поки не демонструє тенденцій до зростання, тому збільшення надходжень від податку з прибутку означає додаткове вилучення в підприємств потенційних ресурсів розвитку.

З метою поліпшення прогнозування і для повного забезпечення надходжень податку на прибуток підприємств необхідно:

1. Підвищити рівень роботи з контингентом зареєстрованих платників, забезпечивши максимальне залучення їх до оподаткування.

2. Інтенсифікувати роботу із забезпечення добровільної сплати податку на прибуток підприємств шляхом:

— проведення з платниками роз´яснювальної роботи щодо застосування податкового законодавства;

— забезпечення повноти подання декларацій;

— повноти застосування штрафів за порушення термінів подання платіжних документів та податкової звітності.

3. Вивчити причини збитковості підприємств та розробити пропозиції щодо зменшення кількості підприємств, які декларують від´ємне значення податкового зобов´язання.

4. Аналізувати податкову звітність, відбираючи ту, що викликає сумніви, та подавати її управлінню документальних перевірок для здійснення перевірок.

5. Посилити контроль за правильністю реєстрації неприбуткових установ і організацій.

Розрахунок бази оподаткування та надходження податку з доходів фізичних осіб здійснюється відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 p., інших законодавчих та нормативних актів Верховної Ради та уряду України, наказів, розпоряджень та вказівок Державної податкової адміністрації України.

Нова концепція оподаткування доходів громадян суттєво відрізняється від методики оподаткування, яка була визначена Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (зі змінами та доповненнями) від 26.12.92 № 13-92.

З позиції прогнозування цього податку можна назвати такі відмінності:

1. Зниження ставок оподаткування і запровадження єдиної ставки (15 %) замість ставок оподаткування у 10, 15, 20, 30 і 40 % залежно від суми доходу, а за договорами цивільно-правового характеру — 20 % з подальшим перерахунком за підсумками року.

Єдина ставка оподаткування спрощує механізм справляння податку, хоча і не відповідає законодавчо закріпленому принципу соціальної справедливості в оподаткуванні.

2. Розширення бази оподаткування. Застосування максимальної ставки оподаткування у розмірі 15 % в умовах активного утворення приватного сектору економіки забезпечить сприятливіші умови для розвитку підприємницької діяльності громадян і буде сприяти зменшенню податкового тягаря. Помірний податковий тягар — це один з економічних методів виведення з тіні значної частини підприємців, що призведе до зростання обсягу податкових надходжень з боку цих суб´єктів.

3. Встановлення права платника податку на податковий кредит, який є сумою витрат, фактично понесених платником податку — резидентом у зв´язку з придбанням певних товарів (робіт, послуг) у резидентів України протягом звітного року. На суму таких витрат дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу платника, одержаного ним за наслідками календарного року.

4. Визначення ступеня споріднення фізичної особи, яке багато в чому визначає величину податкового навантаження на доходи громадян. Саме за цим критерієм визначаються ставки податку з доходів, одержаних у вигляді спадщини, подарунків тощо.

5. Система надання соціальних пільг, на які платник податку має право зменшити суму загального місячного оподатковуваного доходу. Розмір таких пільг встановлюється у відсотках (100, 150, 200 %) до мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць, законодавчо встановленої станом на 1 січня звітного податкового року.

Необхідно враховувати вплив таких чинників на надходження податку з доходів фізичних осіб:

— пільги відповідно до чинного законодавства;

— наявність заборгованості із заробітної плати і тенденцію до її зменшення (збільшення);

— заходи уряду, місцевих органів влади щодо збільшення кількості робочих місць тощо;

— заниження місцевою владою обсягу очікуваних доходів місцевих бюджетів (в окремих випадках);

— збільшення обсягу номінальних доходів населення.

Важко оцінити, наскільки реформування податку з доходів

фізичних осіб ускладнить прогноз його надходження для місцевих бюджетів. Це ускладнення можна розділити на дві основні проблеми.

Перша складність пов´язана зі зниженням ставки податку та введенням соціальної податкової пільги. Необхідно оцінити, яким буде вплив цих змін на абсолютні обсяги надходжень цього податку. Зростання розміру мінімальної зарплати та мінімального прожиткового мінімуму є фактором ризику, пов´язаним з одночасним зростанням рівня соціальної пільги, а також може призводити до зростання податкового боргу перед бюджетом.

Друге ускладнення полягає у необхідності спрогнозувати доходи від податку з доходів фізичних осіб на зміненій податковій базі за всіма містами обласного значення та районами — оскільки в річному бюджеті центральний уряд повинен зафіксувати обсяг трансфертів вирівнювання індивідуально для кожного з цих бюджетів.

Реформа податку з доходів фізичних осіб передбачає кілька аспектів щодо зміни існуючої податкової ситуації в Україні.

По-перше, це механічні зміни у структурі податкових платежів, наприклад, зменшення пільг чи збільшення податкової бази.

По-друге, зміна законодавства у напрямку його спрощення, що дасть підприємствам змогу спростити фінансові розрахунки, роботу податкової служби, знизить можливості для зловживань під час перевірок.

По-третє, заниження ставки податку зумовить збільшення доходів фізичних осіб, що потягне за собою збільшення їхньої купівельної спроможності та відповідно споживання. Збільшення споживання приведе до підвищення економічної активності, прибутковості підприємств та зростання рівня добробуту населення.

По-четверте, реформа може сприяти функціонуванню підприємств у бізнес-просторі офіційної сфери, що буде сприяти збільшенню виплат заробітної плати офіційним шляхом.

Реформа націлена на частину заробітної плати, що виплачується "у конвертах". Вона спрямована на зміну поведінки підприємців у напрямку переорієнтації на роботу в офіційному секторі та стимулювання їх у цьому напрямку. Але зменшення ставки податку може не призвести до хоч трохи відчутної детінізації доходів, адже їх більшу частку складає зарплата, яка виштовхується у "тінь" не лише податком з доходів фізичних °сіб, але й нарахуваннями на фонд оплати праці.

З метою поліпшення прогнозування і для повного забезпечення надходжень податку з доходів фізичних осіб слід вжити таких заходів.

1. Підвищити рівень добровільної сплати податку з доходів фізичних осіб шляхом налагодження чіткої, максимально тісної співпраці власне з платниками податків в частині пропаганди податкового законодавства.

2. Забезпечити заходи з розширення бази оподаткування:

• виявляти доходи платників шляхом отримання максимального обсягу інформації про доходи та фінансово-господарську діяльність фізичних осіб, її систематизацію та накопичення бази даних. На місцях виробити чітку методологію з виявлення громадян, які ухиляються від надання декларацій, забезпечити пошук нових підходів в оподаткуванні громадян, які знаходять нові шляхи ухилення від оподаткування та маніпулюють грошовими потоками, отриманими у тіньовому секторі;

• посилити контроль за діяльністю юридичних осіб, спільних підприємств, які використовують працю іноземних громадян, спільно з відповідними органами проводити роз´яснювальну роботу серед іноземних представництв щодо декларування громадянами України доходів, які вони від них отримують;

• здійснювати хронометраж виручки підприємств громадського харчування, торгівлі, підприємств, що надають побутові послуги, акцентуючи увагу на фізичних особах — суб´єктах підприємницької діяльності, які отримують значні валові доходи, проте подають "нульові" декларації;

• розробляти заходи щодо виявлення та залучення до оподаткування фізичних осіб, які мають у приватній власності плавні (самохідні і несамохідні) засоби (яхти, катера тощо), престижні автомобілі, літальні апарати, фешенебельні будинки, дачі. Налагодити тісну співпрацю з регіональними підрозділами державної інспекції суднохідного нагляду Держфлот-інспекції України, Державної автомобільної інспекції, Бюро технічної інвентаризації тощо.

3. З метою виявлення громадян, які отримують неконтрольовані доходи та ухиляються від сплати податків, необхідно проводити спільно з виконкомами місцевих рад аналіз діяльності фізичних осіб, які зареєструвались як суб´єкти підприємницької діяльності і не стали при цьому на облік´до податкових органів або протягом року не звітують, вжити відповідних заходів щодо скасування державної реєстрації таких підприємців через судові органи.

4. Основною причиною виникнення недоїмки за податком з доходів фізичних осіб є ненадходження донарахованих сум за актами перевірок суб´єктів підприємницької діяльності.

Для зменшення податкової заборгованості необхідно:

• активізувати роботу з погашення недоїмки за рахунок реалізації ліквідної продукції підприємств-боржників, їхнього рухомого та нерухомого майна, в тому числі продукції сільськогосподарських підприємств;

• ввести в практику подання інформації державним виконавцям про наявність у боржників рухомого та нерухомого майна;

• активізувати роботу щодо скорочення кількості платників податків, які мають незначні суми заборгованості;

• забезпечити роботу з контролю за виконанням нотаріальних приписів на стягнення недоїмки та можливого скорочення терміну розгляду справ у судах щодо стягнення заборгованості з платників податків;

• поширити практику персональної відповідальності кожного працівника за виконання конкретних завдань з мобілізації платежів до бюджету шляхом скорочення податкової заборгованості.

При розрахунку суми податку на додану вартість використовують прогнозні макроекономічні показники Міністерства економіки, управлінь економіки облдержадміністрацій, окремих платників податків та розрахунки за іншими платежами до бюджету.

Розрахунок надходжень податку на додану вартість здійснюється з врахуванням таких чинників:

• Очікувані надходження базового року (виходячи з факту 10 місяців).

• Очікувані надходження з урахуванням впливу збільшення обсягу недоїмки і переплат.

• Вплив за рахунок зміни контингенту платників:

— нараховані суми податку щодо платників, які перейшли До інших ДПІ;

— нараховані суми податку щодо платників, які перейшли до даної ДПІ;

— нараховані суми податку щодо платників, які висловили побажання знятися з реєстрації як платники ПДВ внаслідок того, що обсяг їх оподатковуваних операцій з продажу товарів, робіт, послуг менший, ніж 300 000 грн.

• Вплив макропоказників на надходження у прогнозованому періоді:

— індекс оптових цін;

— індекс зростання (падіння) виробництва регіону;

— індекс зростання (падіння) обсягів експорту товарів у регіоні.

• Прогнозна сума реструктуризованої заборгованості, яку підприємства мають заплатити у прогнозованому періоді.

• Вплив змін у законодавстві:

— за рахунок запровадження або скасування "нульової" ставки чи інших пільг;

— за рахунок зменшення чи збільшення показників, які створюють додану вартість (прибуток, фонд оплати праці, нарахування зборів на обов´язкове державне пенсійне та соціальне страхування; амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів; акцизний збір; відрахування на геологорозвідувальні роботи).

При складанні прогнозних розрахунків надходжень податку на додану вартість особливу увагу необхідно звертати на часті зміни в законодавстві щодо цього податку.

Розглянемо причини виникнення ризику прогнозування та планування надходжень по ПДВ. їх можна поділити на об´єктивні та суб´єктивні. До об´єктивних причин, що призводять до значного ступеня ризику планування та прогнозування ПДВ можна віднести:

— значні коливання попиту з боку світового ринку на український експорт;

— нестабільність та малу потужність внутрішнього ринку;

— зміни податкової бази внаслідок надання пільг з ПДВ окремим галузям та регіонам;

— нестабільність цін світового ринку енергоносіїв;

— тінізацію економіки та розповсюдженість схем ухилення від сплати ПДВ, одержання незаконного відшкодування з бюджету;

— заполітизованість прийняття економічних рішень тощо.

До суб´єктивних причин невідповідності планових та фактичних показників належать такі:

— недосконалість наявних методів прогнозування ПДВ;

— завищення планових показників ПДВ під час затвердження бюджету у Верховній Раді України;

— неврахування в наявних прогнозах впливу темпів інфляції на очікувану величину надходжень ПДВ до бюджету тощо.

При прогнозуванні цього податку необхідно враховувати те, що постійно висловлюються думки щодо зменшення його ставки. Це зумовлено такими чинниками:

— цей податок — єдиний непрямий податок в основній групі;

— він є ненадійним податком, особливо у кризові часи;

— його застосування супроводжується різними зловживаннями (контрабанда імпорту, фіктивний експорт);

— з обігу вилучається оборотний капітал підприємств-експортерів;

— він спричинює нерівномірний розподіл податкового навантаження.

Методика прогнозування надходжень податку (спільний наказ Міністерства фінансів, Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції, Державної податкової адміністрації та Державної митної служби "Про затвердження методики прогнозування податку на додану вартість" від 31.08.2004 № 545/315/502/637, зареєстрований в Міністерстві юстиції 23.09.2004 № 1202/9801) передбачає шість етапів прогнозних розрахунків.

Перший етап. Визначення прогнозу надходжень податку із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на основі динаміки та змін кон´юнктури внутрішнього попиту (ПДВп):

• за кінцевими споживчими витратами домашніх господарств (спрощений метод);

• за роздрібним товарооборотом, обсягом реалізованих послуг населенню та валовим нагромадженням основного капіталу (деталізований метод).

Другий етап. Визначення прогнозу надходжень податку з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на основі динаміки та змін кон‘юнктури валової доданої вартості за видами економічної діяльності (ЛДВвд).

Третій етап. Визначення усередненого значення прогнозу надходжень податку із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ПДВв), на основі результатів розрахунків, передбачених першим та другим етапами цього розділу, за формулою

Четвертий етап. Визначення прогнозу надходжень податку із ввезених на територію України товарів (ПДВ.) на основі динаміки імпорту товарів.

П´ятий етап. Визначення прогнозу бюджетного відшкодування податку грошовими коштами (БВ) на основі динаміки експорту товарів та послуг та динаміки промислового виробництва.

Шостий етап. Визначення сальдо надходжень податку до бюджету за формулою

ПДВ = ПДВв+ПДВ.-БВ.

Метою Методики є підвищення обґрунтованості прогнозних надходжень податку на додану вартість та узгодженості рішень щодо прогнозних обсягів надходжень податку на стадії складання проекту державного бюджету України.

Методика дає можливість прогнозувати надходження податку, враховуючи зміни в кон´юнктурі внутрішнього попиту, в динаміці та структурі валової доданої вартості за видами економічної діяльності, зміни поточних і перспективних обсягів експортно-імпортних операцій. На основі методики розроблено макроекономічну імітаційну модель податку на додану вартість. У цій реалізовано механізм залежності між показниками соціально-економічного розвитку країни та надходженнями податку, що дає можливість не тільки підвищити рівень обґрунтованості та точності прогнозів податкових надходжень, а й забезпечити комплексність та узгодженість прогнозів економічного та соціального розвитку країни.

Для поліпшення прогнозування податку на додану вартість необхідно враховувати такі аспекти:

— аналіз динаміки контингенту зареєстрованих і тих, що сплачують ПДВ, платників;

— повноту та своєчасність реєстрації платників податку на додану вартість;

— своєчасність подання податкової звітності платниками податку;

— правильність та повноту нарахування податку на додану вартість у податковій звітності;

— своєчасність проведення попередніх перевірок сум, заявлених до відшкодування;

— відбір податкової звітності, яка викликає сумнів, та її подання управлінню документальних перевірок для здійснення перевірок;

— повноту застосування штрафів за порушення термінів подання платіжних документів та податкової звітності;

— своєчасність розрахунків з бюджетом;

— аналіз динаміки пільг;

— інші питання, пов´язані з правильністю обчислення та своєчасністю проведення розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість.

Прогнозування надходжень акцизного збору здійснюється на основі Декрету КМУ "Про акцизний збір" (зі змінами і доповненнями) від 26.12.92 № 18-92 та інших нормативно-правових актів.

Частка акцизів у доходах консолідованого бюджету коливається у межах від 5,5 до 9,0 % . Водночас порівняно з іншими країнами, надходження є значно меншими, що опосередковано свідчить про наявність широкого тіньового сектору, слабкого митного контролю, а також є наслідком застосування низьких податкових ставок. Так, на кінець 90-х років XX ст. у країнах ЄС надходження від акцизного збору становили в середньому 3,5 % ВВП, зокрема у Польщі — 4,5 %, Угорщині — 4,0, Латвії — 3,8, тоді як в Україні — від 1,3 до 1,9 %. Сьогодні головний ресурс зростання надходжень до бюджету полягає у зменшенні обсягів тіньового виробництва підакцизних товарів, насамперед лікеро-горілчаних та тютюнових виробів. Так, за різними оцінками, частка тіньового сектору у випуску лікерогорілчаної продукції коливається у межах 30—40 % .

Розрахунок надходжень акцизного збору на прогнозний період здійснюється за підакцизними товарами залежно та із зазначенням конкретної характеристики, властивої для кожного товару (групи або підгрупи), з огляду на обсяги виробництва підакцизної продукції у прогнозному році, ставки акцизного збору та загальну суму акцизного збору.

При проведенні розрахунків за акцизним збором необхідно враховувати вплив таких чинників:

— наявність пільг згідно з чинним законодавством;

— збільшення (зменшення) кількості підакцизної продукції;

— підвищення (зниження) ставок;

— закінчення дії або введення у дію пільгових ставок.

З метою поліпшення прогнозування і для забезпечення надходжень акцизного збору в повному обсязі слід:

1. Запровадити практику проведення постійних розширених нарад за участю органів контролю і керівників підприємств-боржників та щомісячні доповіді керівників цих підприємств на комісіях місцевих органів виконавчої влади з питань повноти розрахунків із бюджетом.

2. Розробити та затвердити графіки погашення недоїмки із акцизного збору підприємств — виробників підакцизних товарів.

3. Зобов´язати керівників підприємств-боржників, що виробляють підакцизні товари, щомісячно доповідати про стан виконання графіків з погашення заборгованості по сплаті акцизного збору на комісіях місцевих органів виконавчої влади з питань розрахунків із бюджетом.

4. Для виробників алкогольної продукції запровадити видачу марок акцизного збору залежно від виконання графіку погашення недоїмки із акцизного збору, яка виникла з причин непогашення податкових векселів.

5. З метою зменшення дебіторської заборгованості підприємств-виробників спирту та алкогольної продукції і стягнення її в рахунок погашення недоїмки за акцизним збором забезпечити періодичні інвентаризації наявної дебіторської заборгованості і приведення списків дебіторів у відповідність з даними бухгалтерського обліку за станом на звітну дату; проводити суцільні перевірки боржників підприємств-виробників щодо своєчасності розрахунків за одержану продукцію.

6. Запобігати створенню (реєстрації) суб´єктів господарювання тими особами, які є засновниками (власниками) суб´єктів підприємницької діяльності, що мають заборгованість перед бюджетом за акцизним збором.

7. Проводити роботу з платниками щодо недопущення відпуску товарів без оплати.

8. Для областей, в яких зареєстровані нафтопереробні підприємства, з метою забезпечення надходження акцизного збору від реалізації нафтопродуктів необхідно:

— на всіх нафтопереробних заводах періодично проводити суцільні інвентаризації існуючих контрактів (договорів) на переробку давальницької сировини замовників та аналізувати їх відповідність чинному податковому законодавству;

— запровадити всебічний аналіз умов контрактів (договорів) на переробку давальницької сировини, залучивши до цієї роботи працівників податкових постів, а у разі їх відсутності — працівників місцевих податкових органів;

— забезпечити оперативний облік зазначених контрактів (договорів), контрагентів-замовників та обсягів давальницької сировини і готової продукції, виготовленої з неї;

— здійснювати постійний аналіз розрахунків акцизного збору разом із даними оперативного обліку та базою даних митних органів;

— забезпечити стягнення донарахованих сум акцизного збору з підприємств — виробників нафтопродуктів, у тому числі з давальницької сировини;

— запровадити щоденний моніторинг надходжень акцизного збору від реалізації нафтопродуктів, виготовлених як з власної сировини, так і з сировини замовника (давальницької сировини).

Необхідність прогнозування надходжень від зовнішньоекономічної діяльності зумовлена певними обставинами. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності мають становити значну частку в структурі дохідної частини державного бюджету. Що ж стосується рівномірного розподілу в територіальному розрізі, то митні податки в повному обсязі надходять до Державного бюджету України і вже потім розподіляються згідно з потребами регіонів. Фактично податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів, акцизний збір із ввезених на територію України товарів, ввізне мито та вивізне мито є надійним джерелом, за рахунок якого здійснюється фінансування дотацій вирівнювання адміністративно-територіальним одиницям.

Митні платежі як фінансові інструменти регулювання економіки виконують цілий спектр функцій. З-поміж них можна виділити такі. Регулювальна — формування оптимального обсягу та ефективної структури експорту та імпорту, захист політичних інтересів держави. Стимулювальна — забезпечення рівних умов конкурентної боротьби вітчизняних і зарубіжних товаровиробників з метою розвитку національного виробництва та захисту економічних інтересів країни. Фіскальна — забезпечення належного рівня надходжень до державного бюджету з метою сприяння стабілізації макроекономічної ситуації в країні.

Прогнозування надходжень від зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з урахуванням таких чинників.

До першої групи чинників, що суттєво впливають на обсяг надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, належать зміна нормативно-правової бази України та законодавства країн-контрагентів, залучення України до системи міжнародних дорожніх перевезень, а також зміна митних правил України. Методика визначення надходжень митних платежів до державного бюджету передбачає аналіз планових змін законодавства, але врахувати їх у повному обсязі фактично неможливо.

Особливу увагу під час планування надходжень від зовнішньо-економічної діяльності треба приділяти пільгам, які діють при митному оподаткуванні. Водночас надання пільг у частині оподаткування експортно-імпортних операцій є суттєвим інструментом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ця суперечність повністю характеризує наведене вище співвідношення між фіскальною, стимулювальною та регулювальною функціями митних платежів.

До другої групи чинників можна віднести зміну кон´юнктури ринку, підвищення (зниження) темпів зростання виробництва в окремих галузях економіки, структурні зміни в економіці, які фактично неможливо передбачити.

До третьої групи чинників належать кількісні чинники, а саме: інфляційні процеси в економіці країни, зміна планових макроекономічних показників (зокрема курсу гривні до долара США та євро).

Прогнозування надходжень податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється на підставі Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (зі змінами і доповненнями) від 18.02.97 № 75 та інших нормативних та інструктивних актів органів державної виконавчої влади.

База оподаткування податку з власників транспортних засобів розраховується на основі даних про кількість транспортних засобів з установленими обсягами циліндрів (потужністю двигуна, довжиною корпусу) та даних про пільги для платників податку за двома групами платників: юридичними та фізичними особами. Для здійснення розрахунку надходження податку з власників транспортних засобів — фізичних осіб та уточнення фактичної наявності об´єктів оподаткування використовуються дані органів, на які покладено державну реєстрацію транспортних засобів. Розрахунок надходжень податку здійснюється за спеціальними формами за кожною окремою категорією об´єктів оподаткування згідно з Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", окремо за транспортними засобами, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб. У розрахунок надходжень податку з власників транспортних засобів — фізичних осіб включають транспортні засоби, які проходять технічний огляд у році, за якими ведеться розрахунок. Загальний підсумок розрахунку за всіма групами транспортних засобів складає прогнозну базу оподаткування на рік.

При розрахунках прогнозних надходжень обов´язково необхідно враховувати вплив змін законодавчих актів, якими розширюється (звужується) коло пільговиків щодо сплати ЦЬОГО податку, зменшення кількості транспортних засобів у деяких підприємств. Вибуття транспортних засобів відбувається перш за все внаслідок зняття їх з обліку з огляду на неможливість їх наступної експлуатації, зважаючи на знос. Це є фактором ризику у зв´язку з тим, що у підприємств немає оборотних засобів для оновлення, ремонту й експлуатації фізично і морально застарілої техніки. Крім того, юридичні особи реалізують транспортні засоби для погашення своїх боргів, поповнення оборотного капіталу і сплати податків.

Розрахунок надходжень місцевих податків і зборів здійснюється на основі фактичних надходжень за минулі періоди, даних про наявність платників, змін неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, ставок оподаткування. Для цього розробляються накопичувальні аналітичні таблиці довільної форми про динаміку надходжень за ряд минулих періодів, змін структури платників, індексу змін ставок оподаткування тощо. При визначенні бази оподаткування необхідно врахувати таке:

— неоподатковуваний мінімум доходів громадян, відносно якого встановлено граничні розміри місцевих податків і зборів, не змінювався з 1996 p.;

— середньоспискова чисельність штатних працівників облікового складу, що є об´єктом оподаткування комунального податку, з року в рік має тенденцію до зменшення;

— можливе зменшення кількості суб´єктів підприємницької діяльності — платників комунального податку у зв´язку з переходом на сплату єдиного податку (Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб´єктів малого підприємництва" в редакції від 28.06.99 № 746/99);

— стан перегляду органами місцевого самоврядування ставок ринкового збору.

Прогнозування єдиного податку для суб´єктів малого підприємництва здійснюється на підставі указів Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб´єктів малого підприємництва" від 03.07.98 № 727 та "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб´єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 № 746/99.

При визначенні прогнозних надходжень необхідно врахувати тенденцію до подальшого збільшення суб´єктів підприємницької діяльності, які переходять на спрощену систему оподаткування.