4.6. Методи генерації нових ідей та творчі особистості

Маркетинг: Навчальний посібник

Автора: , , | Год издания: 2007 | Издатель: Київ: Наш час | Количество страниц: 504

Розглянемо характерні риси творчих особистостей.

1. Схильність до ризику. «Не пов´язану з небезпекою ідею навряд чи можливо назвати ідеєю взагалі» (Оскар Уайльд).

2. Дивергентність мислення. На відміну від конвергентності, це означає здатність до неоднозначних, відкритих способів вирішення проблеми. Не слід зупинятися на одному рішенні, а шукати декілька їх варіантів. Ідеї сортують у кілька «папок» з «працюючими ідеями» та з ідеями «можливо знадобляться потім». Для того щоб побачити речі у новому світі, дивергентні мислителі часто використовують порівняння не пов´язаних між собою ідей, метафори.

3. Відчуття гумору. Гумор створює атмосферу, що сприяє ризиковим діям, які є необхідною умовою творчості.

Правила розвитку креативного мислення за даними деяких дослідників такі:

кожен день нагадуйте собі про свою мету та мрію; кожен день ведіть щоденник; виділяйте час для того, щоб побути наодинці; спілкуйтеся із творчими людьми, незалежно від сфери їх діяльності;

відмовтеся на тиждень-два від переглядання телевізійних програм, не читайте листи, не слухайте радіо. Тиждень без зайвого шуму можна порівняти з медитацією.

Виділяють п´ятиступеневий процес пошуку ідеї:

Крок 1. Занурення. Повністю зануртеся у предмет дослідження.

Крок 2. Переварювання «Пограйте» із інформацією, погляньте на неї під різними кутами.

Крок 3. Інкубація. Відкладіть справи.

Крок 4. Осяяння. Ідея знаходить Вас, коли Ви менше всього її чекаєте, коли завгодно і де завгодно.

Крок 5. Перевірка реальністю. Спитайте себе: наскільки хороша ідея? Чи дає змогу вона вирішити проблеми? Чи відповідає вона стратегії?

А. Осборн (засновник рекламної агенції «Бі-Бі-Ді-О») висуває такий підхід: 1) визначте задачу, 2) зберіть інформацію, 3) напрацюйте можливі варіанти рішень, 4) дайте оцінку варіантів, 5) оберіть найкращий.

У сучасній економічній літературі не існує одностайної думки щодо окремих методів генерації нових ідей. Тому наведемо лише деякі методи.

Метод евристичного мислення (Архімед, J1. да Вінчі, А. Пуанкаре, 3. Фрейд, І. Мюллер). Передбачає визначення кількох найважливіших параметрів у вирішенні поставленої проблеми. Наприклад, для цитрусового напою можна врахувати ситуацію, в якій він практично використовується: як легка закуска, на сніданок чи на вечірці. Корисність від його споживання: харчова цінність, легкість у приготуванні, здоровий колір обличчя. Особа, яка виступає у ролі прихильника його вживання: відомий спортсмен, лікар-дієтолог або популярний співак.

Еврастичні прийоми, що можуть послугувати підказкою до генерації ідей та вирішення проблем у конфліктних ситуаціях:

1) пристосувати;

2) переробити;

3) змінити, перебудувати;

4) повернути, перетворити, комбінувати;

5) шукати подібність;

6) відрізати, скоротити;

7) змінити матеріал, структуру, смак, поведінку;

8) розділити, дрібнити;

9) об´єднувати, складати, рахувати;

10) ухилятися, уповільнювати, перекручувати.

Ця база методів може бути трансформована у таку методику: багатократне до сотні разів застосування бази евристичних методів у різних ситуаціях або випадках; досягнення стану синтетичного узагальненого сприйняття евристик як інструменту перетворення (перебудови) бачення проблеми, ситуації об´єкта; пристосування бази евристик до свого суб´єктивного стану та спроба самостійно створювати нові евристики.

У цікавій праці польського вченого Т. Вуджика «Як створити ідею» використовується аналогія між творчим процесом та приготуванням смачної їжі. Відтворюється нова база евристичних методів:

1) розвинути смак (цікавість, інтерес);

2) відібрати потрібне (вибір);

3) нарізати (розділити, дрібнити);

4) перемішати (об´єднати різне);

5) приготувати (знову створити);

6) приправити (прикрашати, подавати);

7) спробувати (оцінити);

8) засвоїти (переварити, отримати користь).

У наведеному варіанті системне бачення діалектики визначає такий варіант вирішення проблеми:

□ поділити проблему на складові частини, розглядати їх за ознакою протиріччя, констатувати внутрішні конфлікти;

□ дати оцінку кожній частині кількісного та якісного, припустити особливість угоди про подолання конфлікту;

□ заперечувати старий стан проблеми, запропонувати нове рішення, з´ясувати протиріччя, порушення гармонії і знову повернутися до початку процедури.

Морфологічний комбінаторний метод (основоположник Ф. Цвіккі). Процедура реалізації методу полягає у розчленовуванні процесу або об´єкта на багато функцій або головних ознак. Вони розташовуються стовпцем (рис. 4.6). Для кожної функції або ознаки застосовуються евристичні методи, що пропонують альтернативні варіанти, які записують в рядок. Таким чином, згідно з процесом або об´єктом будується матриця ознак.

Рис. 4.6. Морфологічна матриця ідей для вибору типу транспортного засобу залежно від варіанта використовуваних двигунів і джерел енергії комбінуючи які можна серед безлічі безглуздих знайти нові та оригінальні варіанти рішень.

Морфологічні перетворення полягають у зміні виду та форми об´єктів (від грецького морфо — вид, форма). Прикладом фундаментального результату, отриманого методом морфологічного аналізу, є Періодична система елементів Д. І. Менделєєва. Тут встановлений зв´язок двох ознак: атомної маси та властивостей хімічних елементів, що дало змогу класифікувати відомі елементи та властивості, а головне — передбачати відкриття нових.

«Мозковий штурм» (brainstorming). Метод (впроваджений А. Осборном) заснований на використанні ресурсів підсвідомості. Формується група із 8—10 людей, що зосереджуються на будь-якій проблемі. «Мозковий штурм» (рис. 4.7) має психологічну природу і грунтується на взаємному відображенні баз знань окремих людей та генерації на цій основі нових поглядів на явища та процеси. Цей метод базується на поєднанні морфологічного аналізу та групової поведінки людей.

Головна вимога — повна заборона критики під час обговорення. Чим неймовірніші ідеї, тим краще, оскільки вони викликають нові асоціації та сприяють виникненню кориснішої ідеї.

Рис. 4.7. Структура «мозкового штурму» та синектики

Учасників підштовхують до роботи над ідеями, що з´являються внаслідок комбінацій та удосконалень. Головна мета — максимальна кількість нових ідей. Виступи та спектакль групової поведінки записуються для подальшого детального вивчення з можливістю повторення на новому рівні.

Успіх «мозкового штурму» сильно залежить від єдності, гармонійного стану групи, відсутності прихованих психологічних конфліктів, високої оцінки переваг та евристичних якостей учасників.

А. Осборн повідомив, що на одному з таких засідань було висунуто 144 ідеї про те, як краще продавати вовняні ковдри.

Синектика (розроблена У. Гордоном). В основі методу (синектика від sinectics — об´єднання різних, не схожих елементів) «мозковий штурм», який проводить професійна група, що накопичує досвід. Поведінка групи спрямована на створення відчуження або дистанціонування від проблеми методом обмеженого конфлікту між групою та проблемою. Це досягається завдяки застосуванню спеціальних прийомів, що засновані на пошуку аналогій:

□ прямий (як вирішуються подібні проблеми);

□ особистий (спробувати «увійти в образ об´єкта» та розмірковувати і діяти на його місці);

□ символічний (подати лаконічно: повне або графічне зображення проблем);

□ фантастичний — як вирішити проблему в казкових, чарівних умовах.

Обмежений конфлікт використовується при скороченому парадоксальному викладенні проблеми на рівні символічної аналогії, коли ситуація змальовується як єдність та боротьба протилежностей, наприклад: вимушена свобода, живуча смерть, важкий політ, легка втома, гіркий сміх, нове мислення тощо. Пошук аналогій у загальному вигляді базується на побудові нових структур або мереж. Творчий процес складається з структур трьох рівнів:

□ семантичного (відомим словам, знакам і формам надається нове тлумачення);

□ синтаксичного (можна змінити правила, за якими слова поєднуються між собою);

□ знакового (створюються нові системи знаків для характеристики сутностей).

Пошуки подібності спонукають людину звертатися до ресурсів досвіду, що фіксуються у пам´яті і розповсюджуються за допомогою мови. У мовознавстві накопичені методи, які можуть бути застосовані в синектиці. Сутність цих методів ґрунтується на аналогії з особливостями поняття «троп» (від грецького — зворотний). Троп — це слово, яке застосовується не в прямому, а в переносному, образному значенні. У мовознавстві троп — це метафора (іномовлення, пересенення образу, подібність), метонімія (перейменування за подібною ознакою), алегорія (іномовлення, що втілено в художньому образі абстрактного розуміння), гіпербола (збільшення значення ознаки), литота (надмірне спрощення).

Такий підхід знайшов втілення у новому напрямку сучасної психології — нейро-лінгвістичному програмуванні. Він відображений у праці У. Гордона «Терапевтичні метафори».

Ідея методу базується на врахуванні того, що міфи, минула історія концентрує досвід поколінь за допомогою метафор. Творці міфів, казок, дум використовують метафору як механізм, інструмент, завдяки якому передавалися та розвивалися ідеї.

Стимулюється дискусія навколо головної ідеї, яка лише певним чином стосується поставленого завдання. Замість того, щоб зосередитись на продажу цитрусового напою, група може обговорювати алкоголізм. Після того, як висловлено багато думок, лідер групи спрямовує дискусію на конкретну проблему. Нарада триває довше ніж 60— або 90-хвилинний «мозковий штурм», що пояснюється детальнішим обговоренням, оскільки втома призводить до втрати гальмування.