9.2. Класифікація персоналу

Банківський менеджмент: Навчальний посібник

Автора: , | Год издания: 2002 | Издатель: Київ: Знання-Прес | Количество страниц: 438

Управління персоналом — це складний і багатомірний про­цес. Відповідно аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища (ухвалення на цій підставі управлінських рішень) — процедура, успішне розв´язання якої залежить під непростої і динамічної сукупності чинників.

Персонал, що працює в банках України, можна розділити на декілька груп.

Перша група це, як правило, начальники управлінь, відділів, провідні спеціалісти, кваліфіковані працівники середнього і стар­шого віку. Серед них особливою продуктивністю вирізняються працівники 35—50 років, стаж роботи яких у банківській сфері від 5 до 10 років. У більшості це жінки, що мають середню спе­ціальну бухгалтерську або вищу фінансову освіту. Завдяки цьо­му та накопиченому досвіду вони досконало володіють тонкоща­ми бухгалтерської справи, знають всі нюанси взаємовідносин у банківській сфері.

Співробітники, що складають першу банківську групу, важко сприймають будь-які зміни в умовах роботи, нові банківські інструкції та існування будь-якої невизначеності у змісті роботи, їхня характерна риса — високий рівень відповідальності, прагнення працювати максимально точно і без помилок; вони часто беруть роботу додому або допізна працюють на своєму службовому місці.

Представники цієї групи, яким властивий високий рівень мо­тивації, як правило, відчувають необхідність в оновленні наявно­го фахового досвіду. Отримавши освіту переважно в радянський період, вони мають труднощі в засвоєнні нових, «ринкових» знань і подоланні застарілих способів і методів роботи.

Друга група банківських працівників — люди активного, пра­цездатного віку (35—40 років), відкриті для новацій, що прийшли у банк з різних фахових і суспільних сфер діяльності, організацій­но-управлінських структур, партійних і профспілкових органів, сфер освіти, науки і військово-промислового комплексу (переважно економісти, програмісти, математики і фізики). Практично всі вони мають вищу освіту, дехто — кандидатські й докторські наукові ступені.

Багато спеціалістів цієї групи мали у своїй фаховій сфері пев­ний статус і популярність (публікації, визнання, ім´я). Можливості для переходу в банківську сферу одержували ті, хто був психологіч­но готовий до зміни професії, вирізнявся достатньо високим інте­лектуальним потенціалом. Потрапивши в нове соціальне сере­довище, вони стикаються з необхідністю професійного і особисто­го самоствердження на новому місці роботи, пошуку нових фахо­вих контактів. Деякі банки ставлять умову одержання другої еко­номічної освіти, якщо працівник має непрофільний (стосовно бан­ківської сфери) диплом. Неостаннє місце серед цих проблем посі­дають труднощі, пов´язані з подоланням тиску з боку банківських працівників першої групи, тобто професіоналів, які не бажають від­давати високі посади «новачкам».

Третя група складається з молодих людей 23—ЗО років, що займають у банках різні посади, від керуючого до операціоніста. Як правило, вони мають економічну освіту, отриману за останні роки в Україні. Дехто закінчив спеціалізовані банківські школи, еко­номічні факультети університетів.

Працівники цієї категорії впевнено почувають себе в нових економічних умовах, тож іноді виникає враження, що ця група банківських службовців — найблагополучніша. Проте це не зов­сім так.

Труднощі, з якими стикаються молоді банківські працівники, насамперед пов´язані з відсутністю сформованого професійного співтовариства, їм доводиться працювати в умовах гострого дефі­циту або повної відсутності фахової спадкоємності. Не існує не­обхідних і прийнятих усіма морально-етичних цінностей, що регламентують взаємодії в банківській сфері, не розроблено ефек­тивних правових механізмів банківської справи, потребує суттє­вої доробки комплекс банківських інструкцій.

Внаслідок цього молоді банківські працівники не в змозі інтен­сивно включатися в професію, у них не формується адекватна самооцінка власних можливостей, не відбувається планування кар´єри.

Основою класифікації банківських працівників можуть бути види поділу праці, зазначені в таблиці 22.

У банківській сфері поширений підхід, згідно з яким праців­ники поділяються (залежно від функціональної ролі) на керівни­ків, спеціалістів, професіоналів і технічних виконавців.

Таблиця 22. Види поділу праці

Види поділу управлінської праці

Зміст поняття

Функціональний

Виокремлення  функцій, об´єктивно необхідних для ефективного управління технологічним процесом, виконання яких закріплюється за окремими пра­цівниками або підрозділами апарату управління

Ієрархічний

Поділ комплексу робіт за рівнями ієрархії управ­ління, закріплення функцій за окремими управлін­ськими працівниками і формування на цій основі повноважень решти

Технологічний

Диференціація процесу управління на операції з нако­пичення, збереження, опрацювання і передачі інфор­мації, які виконують певні категорії працівників

Фаховий

Диференціація управлінських працівників за їх фаховою підготовкою

Кваліфікаційний

Поділ робіт за функціями управління і закріплення їх за управлінськими працівниками відповідно до кваліфікації, стажу роботи і здібностей

Посадовий

Поділ працівників системи управління відповідно до їх компетенції (компетенція — сукупність прав, обов´язків і відповідальності управлінського праців­ника в реалізації визначеної функції управління)