5.3. Методи прогнозування показників бізнес-плану банку

Банківський менеджмент: Навчальний посібник

Автора: , | Год издания: 2002 | Издатель: Київ: Знання-Прес | Количество страниц: 438

При прогнозуванні показників бізнес-плану банку використовують такі методи.

1. Прогнозування значення показника на майбутній період.

Середнє арифметичне. Метод «середнього арифметичного» застосовується у випадку, якщо логічно припустимо, що показники, отримані в минулому, можуть очікуватися і в майбутньому (тобто не виявлено факторів, вплив яких спричинив би суттєве відхилення очікуваного показника від раніше отриманого).

Середньозважена оцінка. Оскільки зміни показника в попередні періоди частково були обумовлені випадковими причинами, а частково — впливом чинників, дія яких буде виявлятися і в наступні періоди, логічно припустити, що добрим орієнтиром при виборі способу зважування будуть результати неформального аналізу всіх відомих чинників, які можуть пояснити наявні розбіжності показників, що спостерігалися (були отримані).


2. Прогнозування значень показника для послідовності майбутніх періодів.

3. Методи неформального аналізу.

Метод, що ґрунтується на життєвому циклі банківського продукту. Він являє собою експертний підхід або судження за аналогією з іншим банківським продуктом, що має подібний життєвий цикл. Метод може бути використаний як для прогнозу на один період, так і для складання прогнозу тренду. Ключовими моментами є визначення поточного значення показника (базової величини), оцінка ступеня розвитку банківського продукту, вибір продукту-аналога для судження за аналогією.

Метод, що ґрунтується на економічному циклі. Метод ґрунтується на тому, що значення планованого показника обумовлюється головним чином загальним станом економіки країни, фінансової та банківської систем. Ключовими моментами е визначення поточної стадії фінансового циклу і вибір банківських установ-аналогів для використання даних про темпи приросту досліджуваного і прогнозованого показників.

Метод, що ґрунтується на життєвому циклі банківських установ. Розвиток банківської системи, як і інших об´єктів господарювання, циклічний. Звичайною схемою є виникнення нових банків (як правило, із типовим набором банківських продуктів), високий темп зростання реалізації наданих послуг у початковому періоді, досягнення стадії економічної зрілості із сплином певного часу з паралельною стабілізацією обсягу реалізації банківського продукту. На підставі неминучості такої схеми розвитку і будується прогноз. Ключовими моментами є визначення стадії розвитку банку, вибір банку-аналога для визначення ймовірного моменту «дозрівання» бізнесу і ймовірних темпів приросту обсягів реалізації послуг.

Метод, що ґрунтується на моді. Являє собою неформальний підхід, зорієнтований на максимально точне моделювання поводження клієнтів. Метод використовується для прогнозування конкретного показника (наприклад, ступеня залучення клієнтів) на один наступний період. Метод ґрунтується на тому, що не вся інформація про стан ринку банківського продукту відома й аналізується потенційними інвесторами, і їхня оцінка майбутнього значення показника буде будуватися не як середнє арифметичне, а суто підсвідомо, на значенні, яке найчастіше трапляється (мода).

Метод, що ґрунтується на «темпі зростання споживання». Цей метод може застосовуватися для прогнозування кількості банківського продукту, що реалізується, в умовах максимального споживання цього продукту, якщо відома частка ринку, яка належить даному банку в загальному обсязі споживаного банківського продукту в країні, у регіоні. Прийоми для прогнозування індивідуальні для кожного виду послуг. Необхідно враховувати, що частка ринку розглядається не як постійна величина, а як величина у динаміці, тобто беруться до уваги можливі наслідки конкуренції.

Одним із прийомів, що застосовуються для визначення потенційної частки ринку, є «конкурентний індекс». Він особливо підходить для визначення частки ринку для бізнесу, далекого від інновації, де продукт реалізації є традиційним.

Конкурентний індекс — відношення загального обсягу реалізації банківського продукту до потенційної річної реалізації цього продукту в кожній банківській установі.

Існує можливість за допомогою неформального аналізу оцінити індекс для кожного новостворюваного або потенційного банку-конкурента, а також проводити аналіз окремих видів послуг.

Методи, що ґрунтуються на експертній оцінці. Вони ґрунтуються на опитуванні експертів у сфері фінансової та банківської діяльності. При цьому кожний експерт дає свій прогноз. Зібрані прогнози опрацьовуються статистичними методами або шляхом діалогової процедури обміну думками.

Планові розрахунки. Ґрунтуються на оцінці потенційного обсягу реалізації банківського продукту методами, в основі яких лежить темп зростання споживання. Далі потенційні обсяги коригуються на можливі обґрунтовані втрати.

Подамо методичний інструментарій розрахунку планових показників діяльності банку на прикладі оперативного планування діяльності філії банку.

Горизонт поточного планування приймається в один рік; плановий період — квартальний. Встановлюються такі планові показники, що максимально відображають ефективність роботи підрозділу:

1. Кінцевий прибуток, як підсумковий показник діяльності філії.

2. Балансовий прибуток без обліку кінцевого прибутку, відображає ефективність самостійної діяльності філії.

3. Валовий дохід без обліку доходів від розміщення центральним відділенням притягнутих філією коштів.

4. Доходи за окремими статтями.

5. Загальні витрати — відображають витрати, потрібні для забезпечення поточної діяльності філії; сюди входять господарські й операційні витрати.

6. Сума середніх залишків за рахунками до запитання.

7. Середні залишки за депозитними вкладами — термінове залучення.

8. Дані показники дають загальний обсяг залучення, без розбивки за термінами, видами і т.ін., що вже є завданням аналізу.

9. Показники розвитку — приріст клієнтської бази з юридичних і фізичних осіб, введення нових послуг та операцій.

Планові кількісні показники можливо розраховувати за допомогою декількох способів. Найбільш простим є «регресійний», тобто розрахунок шляхом екстраполяції від досягнутого рівня. Тією ж мірою малообґрунтованою представляється орієнтація показників на результати найбільш успішно діючих філій чи опора на зобов´язання, взяті самими філіями.